Головна ⇒ Поради спеціалістів ⇒ Сторінка  дефектолога

ВАС ВІТАЮТЬ

Вчитель — дефектолог                      Вчитель — дефектолог
Ковтун Надія Борисівна,                   Кідалова Наталія Ігорівна
спеціаліст вищої категорії,               спеціаліст II категорії,  
стаж роботи — 24 роки                     стаж роботи — 7 років

                                  

Вчитель — дефектолог – це фахівець, який займається вивченням, навчанням, вихованням та соціалізацією дітей, що мають порушення у своєму розвитку.

Функції вчителя-дефектолога в дошкільному закладі:

— проводить повне і детальне обстеження кожної дитини з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності.
Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимальнокомпенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;

— підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;

— розвиває комунікативні здібності дітей;

— сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці.

Загальні напрями роботи:

— пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);

— логіко-математичний розвиток;

— мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);

— розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;

— розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);

— засвоєння сенсорних еталонів;

— формування необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;

— навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма).

Звичайно, не всі діти потребують допомоги дефектолога.
Однак дітям з порушенням психічного, психомоторного і сенсорного розвитку, дефектолог у дитячому садку просто необхідний.
Але батькам слід пам'ятати, що велику частину часу дитина проводить не в дитячому садку, а в родині. Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі фахівця спільно з батьками.
Крім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідним прийомам виховання і навчання своєї дитини.



 

Якщо ваша дитина відрізняється від інших…

Затримка психологічного розвитку(ЗПР) — це  уповільнення темпів  її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі  знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю.

На думку вчених, мовленнєві інтелектуальні порушення,  можуть  бути обумовлені різними причинами: спадковість, несприятливі  умови виховання, тривалі хвороби, які виснажують  малюка, порушення функціювання головного  мозку, пов’язані з  його ураженнями під час  внутрішньоутробного розвитку  внаслідок патології  пологів, травм, тощо.

Тому перше відвідування дефектолога є діагностичним. Діагностика включає дослідження  відповідності рівня мовного розвитку (словник, вимова) віку,  сформованості психічних функцій (пам'ять, увага, здатність до  узагальнень, мотивація до навчання, контакт), розвитку загальної і дрібної ручної моторики (здатність координувати рухи власного тіла), стану слуху (здатність чути і розуміти мову), розвитку фонематичного слуху (здатність розрізняти звуки мови), сформованості мовного дихання (звуки мови утворюються лише на видиху), неврологічного статусу (наявність супутніх дефектів), наявності анатомічних дефектів артикуляційного апарату (вкорочена вуздечка язика, неправильний прикус, аномалії будови піднебіння).

В ході діагностичного заняття дефектолог визначить чи потрібно дитину дообстежити додатково у психолога, психіатра, сурдолога, невролога, щелепно-лицьового хірурга, аби скорегувати порушені функції. За результатами обстеження визначаються напрямки роботи з  дитиною.

Зміст роботи підбирається індивідуально, відповідно до порушених функцій, адже мова — це  результат скоординованої роботи всього організму. Тривалість періоду корекційних занять  залежить від сукупності порушених функцій дитини, і може складати від кількох тижнів до кількох  років, якщо розлади мають системний характер.

Заняття проводить вчитель-дефектолог, а  батьки вдома закріплюють матеріал. Від активності батьків значною мірою залежить  ефективність корекційних занять. 

Слід враховувати, що ведучий вид діяльності дошкільника – гра, а тому корекційні заняття з дітьми  слід проводити в ігровій формі. При перших ознаках втоми дитини потрібно змінити вид діяльності  (сюжетна гра, малювання, ліплення, настільні ігри, розглядання малюнків та книг, що включають  мовний матеріал який опрацьовується). Один вид діяльності може тривати залежно від віку дитини  5-7, 10-15, 15-20 хв. Щоб дитина менше втомлювалась спеціальні заняття вдома краще проводити в  проміж вільної діяльності дитини 2-3 рази на день.

Лише спільними зусиллями батьків, педагогів, а якщо потрібно і лікарів, можна досягти добрих  результатів у корекції навіть важких розладів мовлення у дітей.

Правила роботи з аутичними дітьми

Пам'ятка для батьків:

  • Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують відчуття безпеки дитини).
  • Навчитися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигна­ли дитини, що свідчать про її дискомфорт.
  • Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.
  • Якомога частіше розмовляти з дитиною.
  • Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.
  • Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовую­чи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).
  • Уникати перевтоми дитини.

unnamed3 

           Читайте дітям казки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

     У дітей, як і в дорослих, є різні проблеми. Куди ж подіти відчуття, що переповнюють дитину? Тут на допомогу поспішає казка. Оптимальний вік для казок — 4—9 років.
      До 4 років дитина не усвідомлює їх, а діти, яким більше дев’яти років, втрачають ігровий інтерес, тому і виховувати їх слід по-іншому, не казками.
     Такі казки, як «Колобок», «Теремок» тощо, дуже прості, щоб розв’язувати будь-яку емоційну проблему. Їх сенс і користь для дитини — підготувати малюка до сприйняття складніших творів. Дитина вчиться послідовно сприймати події, це ніби підготовка її пам’яті та уваги. Недаремно в казках є безліч повторів. Але такі казки можуть стати корисними і для старших дітей, у яких простежується гіперактивність, нестійкість уваги, їх дії нецілеспрямовані, імпульсивні. Якщо батьки з такими дітьми читатимуть і програватимуть подібні казки, негативні прояви можуть значно зменшитися — ігри і побутова діяльність дитини стануть упорядкованішими.
     Щоб пропрацювати емоційні проблеми, потрібні складніші казки: про Буратіно, Чіполіно, Карлсона, народні казки з Бабою Ягою і Змієм Гориничем. Та їх мало просто прочитати дітям, треба обов’язково програвати. При цьому дитина має спробувати себе в різних ролях, побути й Івасиком, і Бабою Ягою. Подумки, стаючи на місце Баби Яги, вона не так її боятиметься, бо та стане зрозумілішою.
     Можна малювати казкових героїв у різних ситуаціях і проговорювати їх вираз обличчя, позу, коментувати все, що відбувається в казці. У казках порушуються різні теми — відчуття неповноцінності, страху і тривоги, агресія, лі- дерство — підкорення, жадібність, труднощі у спілкуванні.
     Можна придумувати казки під конкретну проблему: дуже важливо, щоб батьки виходили не з міркувань моралі, а з того, які емоції відчуває дитина.

unnamed3

Діти з труднощами у навчанні (поради педагогічним працівникам)

 Якщо у групі є дитина, що має затримку  психічного розвитку

  • Зосередьте увагу на сильних сторонах дитини і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас, будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях та навичках дитини.
  • Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляцій ний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.
  • Заохочуйте дитину, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
  • Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість і розумову працездатність дитини. Будьте терплячими, якщо малюку необхідно пояснити чи показати щось багато разів. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до заняття, на занятті дайте тезовий план, алгоритм дій тощо).
  • Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки дитина не навчиться утримувати у пам’яті одразу кілька.
  • Практикуйте прикладне застосування набутих дитиною знань.
  • Спільно з дитиною поетапно аналізуйте виконання завдання.
  • Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.
  • Завдання мають відповідати можливостям дітей та виключати відчуття стійких невдач.
  • Надавайте дітям достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь та навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.
  • Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно на батьків. Допомагайте їм усвідомлювати найменші успіхи дитини та закріплювати їх.

Дитина, що має мовленнєві порушення:

  • Зверніться до психолога та вчителя — логопеда, поговорить з батьками. Виконуйте усі настанови та рекомендації фахівців.
  • Запитуйте у дитини про труднощі, які він /вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосування інформації (нового матеріалу). З’ясуйте, яку інформацію він не сприймає.
  • Ініціюйте мовленнєве спілкування дитини. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку 

Дитина із гіперактивністю та дефіцитом уваги:

  • Найдоцільніше посадити дитину за перший стіл, вона буде менше відволікатися.
  • Види діяльності на занятті мають бути структурованими для дитини у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.
  • Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюйте їх кілька разів.
  • Дитині важко зосередитися, тому його потрібно кілька разів спонукати до виконання, контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб дитина встигала працювати у темпі всієї групи.
  • Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.
  • Знаходьте різноманітні можливості для виступу дитини перед дітьми всієї групи.
  • Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок, емоційно реагуйте на найменші її досягнення, підвищуйте її самооцінку, статус у колективі.
  • Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.
  • У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій дитини, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної вами і вашими помічниками.
  • Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками дитини.

Обдарована дитина:

  • Надавати всебічну можливість та допомогу для поглибленого вивчення тем, які вибирає сама дитина.
  • Сприяти та забезпечувати самостійність навчання, тобто своїм навчанням дитина вчиться керувати сама.
  • Розвивати навички дослідницької роботи.
  • Розвивати творче, критичне, системне та абстрактно — логічне мислення.
  • Підтримувати і стимулювати виникнення нових ідей, які формують цілісне світосприйняття.
  • Створюйте проблемні ситуації, у вирішенні яких дитина накопичує досвід спілкування з іншими, формуйте комунікативну компетентність та вміння самостійно керувати своєю діяльністю та групою.
  • Сприяйте розвитку самопізнання і само розуміння, усвідомлення різноманітності власних здібностей, а також обов’язкове розуміння індивідуальних особливостей інших людей.
  • Вчити дитину оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних критеріїв, заохочувати оцінювати роботу власне самою дитиною.
  • Розвивати емоційно – особистісну сферу. Дитина має усвідомлювати та адекватно сприймати свої „сильні” і „слабкі” сторони.

 

ОСОБЛИВА ДИТИНА — ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів. Дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити…