Головна ⇒  Сторінка логопеда ⇒   Консультації

Консультація логопеда

  «Чому дитина мовчить?»

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові.Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик…). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об'єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

• Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

• Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

• Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

• Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам'ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов'язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

• Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім'ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі.  Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов'язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини,  необхідно провести об'єктивне обстеження (аудіограму).  У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які  фактори  призводять  до  затримки  мовленнєвого розвитку  як  до  особистого мовленнєвого порушення?

Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня?

Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання?

Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали?

За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини?

Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)?

Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини.

Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду?

Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м'язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо.

Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання.

Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини.Чи вчасно з'явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім'ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)

Підіб'ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов'язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

Чим ви можете допомогти дитині?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини.

Пам'ятайте:

Усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий.

Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етані роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв'язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам'яті, мислення.



Консультація логопеда

Як допомогти дитині почати розмовляти?

Що таке затримка мовного розвитку? Про неї можна казати у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими оперує дитина, зовсім незначний. Такі діти мають розвинені навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.

Пропонуємо розглянути прості варіанти допомоги, яку ми як батьки можемо надати нашим дітям, щоб вони швидше змогли почати розмовляти. Ось топ-5 рекомендацій, які допоможуть полегшити розвиток мови в дітей.

1. Спілкуйтеся з дитиною віч-на-віч

Коли ви намагаєтесь розвивати мовні навички своєї дитини, буде краще, якщо ваше обличчя буде перебувати на одному рівні з очима вашої дитини, при цьому воно повинно бути зверненим безпосередньо до неї. Це дозволить вам побачити, чи робить ваш малюк спробу звернутись до вас і вимовити слово, чи ні. Наприклад, цілком можливо, що він заплющив губи, щоби спробувати вимовити звук «П», але звук не вийшов. Якщо ви будете сидіти поруч або позаду, то ніколи не дізнаєтеся про те, що він робив таку спробу.

Сидячи обличчям до обличчя з дитиною, ви також зможете побачити її реакцію на різні ігри та інші дії. Це допоможе вам зрозуміти, чим у даний момент дитина зацікавлена найбільше. Окрім того, що в положенні обличчям до обличчя ви будете бачити свою дитину, вона зможе бачити вираз вашого обличчя й вашу артикуляцію. Це дозволить їй краще зрозуміти, як ви вимовляєте різні звуки та слова.

2. Зробіть вашу дитину господарем становища.

Діти більше схильні спілкуватись, коли вони зацікавлені й мотивовані на це. Відкиньте всі правила, і нехай ваша дитина диктує, у що та як вона хоче грати. Якщо ваш малюк хоче кидати кубики один на одного, а не складати їх, дозвольте йому й пограйте разом у цю кумедну гру. Якщо він хоче грати з порожньою коробкою від іграшки, а не із самою іграшкою, – нехай грає. Незабаром ви побачите, наскільки захопленим буде ваш малюк, якщо будете заохочувати його інтереси.

3. Стимулюйте дитину казати про те, чого вона хоче.

Більшість батьків розповідають, що, не дивлячись на те що їхня дитина ще не розмовляє, вони здатна зрозуміти, чого вона хоче. Іноді ми навіть можемо дати нашим дітям те, чого вони хочуть, ще перш, ніж вони самі усвідомлюють своє бажання. Для того щоб допомогти дитині із затримкою мови, намагайтеся постійно спонукати її спілкуватись.

Якщо дитина вказує на банан, зачекайте кілька секунд, перш ніж дати їй його. Це дасть дитині можливість спробувати вимовити звук або слово. Коли ваша дитина з очікуванням заглядає в холодильник, який ви в даний момент відкриваєте, зробіть вигляд, що не здогадуєтеся про те, чого вона хоче. Швидше за все, кілька секунд вашого зволікання допоможуть їй зробити спробу вимовити відповідне слово. Звісно, не варто розчаровувати дітей і чекати надто довго, перш ніж задовольнити їхнє бажання. І вже тим більше не варто карати дитину за те, що вона не готова вимовити потрібне слово.

4. Будьте перекладачем.

Коли ваша дитина показує вам, чого вона хоче (указуючи, дотягуючись, крекчучи або даючи вам певний предмет), візьміть на себе місію перекладача та скажіть одне слово, яке вона могла б зараз використати. Це важливо для того, щоб дитина зрозуміла, яке слово буде потрібне їй наступного разу, коли вона чогось захоче.

Наприклад, якщо ваша дитина ще не промовляє жодного слова та вказує на банан, при цьому чудово розуміючи фразу «Я хочу банан», вона не зможе вимовити всі слова цього речення. Тому коли вона вказує на банан, ви можете просто сказати: «Банан?!». У цьому прикладі ви виступаєте в ролі перекладача з її мови бажань на мову, яку вона повинна опанувати, щоби зрозуміти, яке слово їй треба навчитись вимовляти.

5. Отримуйте задоволення від спілкування.

Ваше спілкування повинно бути веселим. Коли ви виступаєте в ролі перекладача та вчите з дитиною слова, прослідкуйте, щоб вона звертала всю свою увагу на вказаний предмет (такий, як банан) і на сказане вами слово «Банан» (вимовлене із правильною інтонацією та мімікою).

Ваша дитина буде більш активною й зацікавленою, якщо буде бачити, що ви також відчуваєте задоволення від спілкування з нею. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не готовий імітувати звуки та слова, які ви вимовляєте. Зберігайте позитивний настрій і будьте послідовними!

Пам'ятайте, що ці рекомендації розроблені для дітей із затримкою мовного розвитку. Будь ласка, зверніться до логопеда, щоб визначити, які саме рекомендації найкраще підійдуть для вашої дитини, та отримайте конкретні професійні поради про те, як допомогти їй почати розмовляти.

Використаний матеріал сайту:http://childdevelop.com.ua/articles/develop/3037



Консультація логопеда

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА – ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але Ви повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини.

Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м'якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика.

Пам'ятка батькам щодо проведення логопедичних занять вдома:

Заняття повинні бути регулярними, мати зацікавлюючий, ніяк не примусовий характер, не перетворюватися на додаткові навчальні години.

Заняття можуть проводитись під час прогулянок, подорожей. Але деякі види занять потребують обов'язкової спокійної обстановки.

Не можна говорити дитині, що вона робить вправу неправильно. Вона робить її в межах власних можливостей. Треба показати дитині її досягнення, підбадьорити.

Заняття не повинні бути дуже довгими, не викликати втому. Бажано повідомляти дитині, які завдання вона буде виконувати завтра.

Необхідно підтримувати бажання дитини займатися, схвалювати успіхи, вчити долати труднощі.

Чи знаєте ви що таке артикуляційна гімнастика?

Гімнастика для рук і ніг – справа знайома і звична. Зрозуміло, що ми тренуємо м'язи для того, щоб вони стали сильними, рухливими. Артикуляційна гімнастика – це гімнастика для язика та інших органів мовлення. Навіщо ж тренувати язик, він і так «без кісток»? Виявляється, язик – це головний м'яз органів мовлення. І для нього, як і для будь-якого м'яза, гімнастика просто необхідна. Язик повинен бути добре розвинений, щоб виконувати тонкі і цілеспрямовані рухи, які називаються звуковимовою.  Недоліки вимови тримають у напрузі емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникла у дитини в майбутньому, необхідно почати займатися артикуляційною гімнастикою як можна раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе скоріше «поставити» правильну звуковимову. Діти п'яти, шести, семи років зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже наявні порушення звуковимови. Виконуючи артикуляційну гімнастику слід дотримуватись певних правил. 

Правила проведення артикуляційної гімнастики:

Артикуляційну гімнастику необхідно виконувати сидячи, оскільки в такому положенні у дитини спина пряма, не напружена, руки і ноги знаходяться в спокійному положенні.

Спочатку вправи виконуються повільно, перед дзеркалом, тому що дитині необхідно мати зоровий контроль. Після того, як дитина трішечки звикне, дзеркало можна прибрати.

Корисно задавати навідні питання. Наприклад: «Що роблять губи? Де знаходиться язичок (вгорі чи внизу)? Що робить язичок?»

Поступово темп вправ артикуляційної гімнастики можна прискорити і виконувати під рахунок. При цьому необхідно слідкувати, щоб вправи виконувались чітко і плавно.

Найкраще заняття проводити два рази на день (вранці і ввечері) на протязі 5-7 хвилин, в залежності від посидючості дитини.

Проводячи заняття з дітьми 3-4 років, слідкуйте за тим, щоб вони засвоїли основні рухи. До дітей 4-5років вимоги підвищуються: рухи повинні бути чіткими і повільними без тремтіння. В 6-7 років діти виконують вправи в швидкому темпі і можуть утримувати положення язика деякий час без змін.

 



Консультація логопеда  

 Мовлення дитини — першокласника

Як розмовляє ваша дитина?
Дошкільне дитинство – важливий період у всебічному розвитку дитини та підготовці її до майбутнього шкільного життя.
Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.
На час вступу до школи дитина:
— оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло;
— вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
— має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
— будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
— може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.
Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.
Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини в домашніх умовах:
Для самостійного обстеження мовленнєвого розвитку дитини, батьки мають дотримуватися таких правил:
— проводити обстеження лише тоді, коли дитина цілком здорова і в доброму гуморі;
— якщо дитина відмовляється розв’язувати завдання або в неї помірно згасає інтерес, обстеження слід припинити. Наступне обстеження треба розпочати з того розділу чи питання, на якому зупинилися минулого разу;
— проводити обстеження слід у повному обсязі.
Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки.
Якщо дитина відповідає неправильно, не потрібно її виправляти. Якщо вона мовчить, не наполягайте на відповіді. За будь-якої відповіді в жодному разі не можна сварити або соромити. Натомість усі відповіді слід схвалювати.
Типи діагностичних завдань:
Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та розвитку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини:
класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
— відокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
— утворювати зменшувально-пестливі форми іменників з використання суфіксів, іменники у множині від іменників у формі однини;
— вживати в мовленні прийменники, іменники в родовому відмінку, імена в орудному відмінку;
— узгоджувати іменники з числівниками;
— правильно вимовляти багатоскладові слова.
У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, батьки з'ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхідно визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо дитина зовсім не справилася з поставленими завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.

Дидактичні ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку:
Як назвемо?
Тема: класифікація предметів за родовими ознаками.
Інструкція: дорослий називає предмети або показує дитині предметні картинки. Дитина має назвати предмети одним словом за родовою ознакою.
Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива – це фрукти. Вони ростуть в саду.

Яке слово зайве?
Тема: виокремлення зайвого слова із семантичного ряду.
Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве – має відмінні від інших родові ознаки:
— лялька, цукерка, машинка, м’яч;
— штани, светр, подушка, куртка;
— ялинка, дуб, пеньок, береза.

Велике – маленьке
Тема:утворення зменшувально-пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.
Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально-пестливій  формі:
— сонце – сонечко;
— дерево – деревце;
— яйце – яєчко.

У лісі
Тема:використання прийменників у мовленні.
Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:
— білочка сидить де? (Білочка сидить на дереві.)
— ведмідь заховався де? За чим? (За дубом.)

Що зникло?
Тема:вживання у мовленні іменників у родовому відмінку.
Інструкція: дорослий викладає в ряд 5 картинок і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того, як дитина розплющила очі, дорослий запитує: «Що зникло?» (Зникло яблуко, лялька тощо.)

Чим ти будеш гратися?
Тема:вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.
Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і відповісти на запитання: «Чим ти будеш гратися?» (Я буду гратися машиною, ракетою тощо.)

Один – багато
Тема:утворення іменникі в у форма множини.
Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей іменник у формі множини:
— літак – літаки;
— кіт – коти;
— самокат – самокати.

Один – три – п’ять
Тема:узгодження іменників з числівниками.
Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, 3, 5. Дитина бере предмет чи предметну картку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки. П’ять квіток. Можна використати будь-які предмети чи предметні картинки.

Багатоскладові слова
Тема:вимова багатоскладових слів.
Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.

Повторюй за мною
Тема:формування правильної звуковимови.
Інструкція: дорослий називає склади та слова, дитина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:
ПА-ДА–БА;
ТА-ДА-ПА;
ДІД- ЛІД-КІТ;
САША-САЖА;
ШИТИ-ЖИТИ-ПИТИ.

Скажи навпаки
Тема: збагачення лексичного запасу словами-антонімами (протилежними за значеннями словами)
Інструкція: добери антоніми до слів:
— важкий-легкий;
— високий-низький;
— далеко-близько.

Створи розповідь
Тема: розвиток  зв’язного мовлення.
Інструкція: дорослий пропонує дитині-переказати казку;
описати іграшку; скласти розповідь з власного досвіду.