Хто з нас не чув скарги матусь про те, що їхня дитина не може всидіти на одному місці, постійно кричить, проявляє неуважність, а то і зовсім ображає інших малюків. Що тутпоробиш?
Мами, звичайно, намагаються якимось чином вплинути на своїх невгамовних малят. Вони карають їх, намагаючись при цьому зрозуміти, хто ж винен у такому поганому вихованні їхніх малюків. Лише деякі батьки звертаються в такій ситуації до психолога або лікаря-невролога.
І в чому ж причина? Виявляється, що багато хто з таких дітей і справді мають захворювання, хоч і не страшне саме по собі, але здатне заподіяти серйозний дискомфорт і дитині, і оточуючим її людям. Давайте розберемося, що таке гіперактивність, які причини її виникнення, що з нею робити і як побороти.
Гіперактивністю називають підвищену фізичну і розумову активність у дітей, коли процеси збудження в корі головного мозку домінують над гальмуванням. Саме через це дитина діє за принципом «спочатку роблю, потім думаю».
Останнім часом у дітей широко розповсюджений синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), причому у хлопчиків у 9 разів більше, ніж у дівчаток. Наявність у дитини, принаймні, восьми з названих нижче симптомів, які постійно спостерігаються протягом, як мінімум, останніх шести місяців, є підставою для діагностування СДУГ.
Симптоми СДУГ:
Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина «корчиться», «звивається». Невміння спокійно сидіти на місці, коли це потрібно. З легкістю відволікається, перемикаючись на сторонні стимули. Нетерпіння, невміння чекати своєї черги під час ігор і в інших ситуаціях у колективі. Невміння зосередитися: на запитання часто відповідає не замислюючись, не вислухавши до кінця. Труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або нестачею розуміння) під час виконання запропонованих завдань. Ледь-ледь зберігає увагу під час виконання завдань або ігор. Часті переходи від однієї незавершеної дії до іншої. Невміння грати тихо, спокійно. Балакучість. Заважає іншим, чіпляється до оточуючих (наприклад втручається в ігри інших дітей). Часто складається враження, що дитина не слухає звернені до неї слова. Дитина часто губить речі, необхідні в садочку та вдома (іграшки, олівці, книги та ін.). Здатність робити небезпечні дії, не замислюючись про наслідки. При цьому дитина не шукає пригод або гострих відчуттів (наприклад, вибігає на дорогу, не дивлячись навколо).
Лікарі — неврологи, які вивчали це явище більш поглиблено з терапевтичної точки зору, вважають, що причиною гіперактивності є зовсім незначне ураження головного мозку, яке призводить до того, що окремі ділянки відмовляються працювати. Як наслідок — малюк стає дуже «нервовим». Дуже часто ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому дитинстві, і якщо не вживати ніяких дій, то в подальшому його емоційна нестійкість і агресивність багаторазово зростають і стають джерелом постійних конфліктів у сім’ї, садочкута школі.
Як пояснити батькам, для яких їхні діти найкращі у світі, чому деякі діти «нормальні», а інші гіперактивні? Згідно з твердженнями лікарів «групу ризику» на отримання діагнозу «гіперактивність» складають малюки з різними органічними ураженнями мозку. Причиною таких поразок може бути черепно-мозкова травма, нейроінфекція. Варто відзначити, що будь-які ускладнення при пологах приводять дитину в цю групу. І все ж, заради справедливості варто зазначити, що знаходження дитини в «групі ризику» зовсім не означає, що вона обов’язково буде гіперактивною.
Часто у батьків виникає питання: що робити, якщо захворювання з’являється, чи можна взагалі яким — небудь чином вплинути на поведінку дитини?
Для початку вам варто прийняти дитину такою, якою вона є. Пам’ятайте, що у вашого малюка є величезний енергетичний потенціал, який необхідно направити в конструктивне русло. Якщо вам це вдасться, то ваша дитина буде розумною і талановитою і добре розвиненою фізично.
І ви повинні, дорогі батьки, допомогти малюкові стати таким. Можете не сумніватися в тому, що він дуже хоче бути хорошим і слухняним, хоче отримувати похвали, але не завжди у нього це виходить. Адже йому так складно зробити це, причому, чисто фізично. Але все ж не відкидайте його спроб бути хорошим.
Говорячи простіше — хваліть його при кожному зручному випадку, але тільки в тому випадку якщо він дійсно цього заслуговує, обов’язково підкреслюйте успіхи свого малюка. Все це буде сприяти зміцненню впевненості дитини у власних силах. Він зрозуміє, в чому ж мета його старань.
Всіляко уникайте в спілкуванні з дитиною частих повторень слів «ні», «не можна», і будь-якого роду категоричних фраз. При виборі форми спілкування говоріть стримано, спокійно і м’яко. Ні в якому разі не потрібно піддаватися на «емоційні провокації» дитини.
Коли ви проводите заняття з дитиною, наприклад, читаєте разом книжку або збираєте головоломку, вам варто давати дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу. Це потрібно для того, що б вона могла його виконати і не відволікалася на сторонні подразники.
Лікарі стверджують, що гіперактивні діти, як правило, відносяться до категорій візуалів і кінестетиків. У той же час, слухове сприйняття таких дітей може бути розвинене в недостатній мірі. Виходячи з цього, даючи дитині завдання, обов’язково проілюструйте його різноманітними діями або малюнком. І обов’язково відзначайте заохоченням кожну вдалу спробу концентрації уваги у малюка.
Не варто забувати також про те, який важливий для малюка розпорядок дня. Систематичні порушення денного розпорядку призводять до розхлябаності навіть у звичайних дітей, а у гіперактивних — тим більше. Дитина з такими схильностями обов’язково повинна мати чіткий режим дня, в якому кожен відрізок часу повинен бути розписаний. Найголовніше, складіть режим дня таким чином, щоб дитина відчувала жвавий інтерес до його змісту і наповненню. А для того, щоб було саме так, вам потрібно враховувати значну потребу дитини у великій кількості рухливих ігор і спортивних занять, які повинні чергуватися з інтелектуальними вправами та іграми.
Малюк обов’язково засвоїть матеріал краще, якщо, побудувати весь його день на акцентуації різних аспектів однієї теми. Наприклад, проведіть з дитиною День космонавта. Нехай дитина їсть «космічну їжу», проводить вивчення зірок і планет, і навіть готується до виходу у відкритий космос в скафандрі (навчається одягатися в верхній одяг). Найголовніше в цьому захоплюючому процесі — це ваша фантазія і доброзичливість по відношенню до дитини.
Крім того, дитині вкрай небажано знаходитися в місцях великого скупчення людей, особливо емоційно збуджених. Тому, не варто влаштовувати йому розваги у вигляді походів на вуличні концерти і публічні шоу. Все це може привести до посилення емоційного напруження дитини.
Також, обмежуйте спілкування малюка з такими ж гучними і неспокійними дітьми. Уважно стежте, за тим, щоб дитина не перевтомлювалася. Перевтома дитини призведе до того, що вона перестане сама себе контролювати. Дуже часто можна побачити, як після закінчення певного часу дитина, яка до того "тримала себе в руках", починає «розпливатися». Це означає, що їй потрібен відпочинок, бо сил на самоконтроль не залишилося. Зовсім не обов’язково укладати дитину спати проти її волі. Можна переключити її увагу на інший вид діяльності, в якому самоконтроль не дуже важливий. Краще за все, зробіть з малюком декілька спортивних вправ. Дуже корисні будь-які прояви фізичної активності на свіжому повітрі. Це можуть бути і тривалі прогулянки, і біг, а також спортивні заняття.
Цікаво, що багато неврологів радять займатися з дітьми різними східними єдиноборствами та йогою. Такі заняття краще всього вчать самоконтролю.
Найголовніше — любіть свою дитину і робіть все так, що б вона відчувала вашу любов. Пам’ятайте, що гіперактивність — це зовсім не вирок, але і не варто розглядати її, як безневинну витівку. Батьки, ви зобов’язані допомогти дитині своєю любов’ю, увагою, терпінням і ласкою.
